Я ВЧИТЕЛЬКА — ЦЕ СВIТЛО, ЗМIСТ I МУЗИКА

У людини все завжди буває вперше: перший учитель, перший
клас….Невже i я була така ж як i моï першокласники: маленька,
цiкава, любляча побiгати й посмiятися?
Я закриваю очi. I от вона, зошит з довгоочiкуваною зiрочкою в правому
кутi, iз чудовим вiдмiтним знаком моєï учнiвськоï працi.
У самих невiдповiдних мiсцях вiдкриваємо ми своï портфелi й
порiвнюємо п'ятiрки: у коридорi школи, на вулицi, у магазинi. Моя
пятірочка випромiнює свiтло й посмiхається миру. Так
хочеться, щоб ïï, п'ятiрку, iз хвостом комети побачили всi,
усе..
Усе у свiтi мiняється, але бажання школярiв бути визнаним
залишається незмiнним.
У спогадах я дорослішаю за одну секунду й уже бачу себе пiдлiтком. Я
непомiтна, нескладна, з недостатнiстю у всьому.
Пройшли роки…. Я дiйсно стала вчителем, але не фiзкультури, а
початкових класiв. Моє дитяче сальто —  стало
вирiшальноï в моєму життi…. Я зрозумiла, що той, хто до
чого прагне повинен почати iз щоденних тренувань, щоб потiм прийти до
усвiдомлення свого Я. Будь тим, ким ти хочеш- не просто заклик до
спонукання, цей заклик припускає найсуворiшу самодисциплiну. 
По дорозi вчительськоï творчостi Вiра, Надiя й Любов привели мене в
мир педагогiчноï й психологiчноï науки. Я зрозумiла, що
вчителювання — це велика праця й велика радiсть, майстернiсть i
творчiсть, мистецтво, i iнтуïцiя. Людський розум — це
наймогутнiший iнструмент, якому необхiдно застосовувати для творення
свого Я. Передi мною дiти ХХІ столiття. Сьогоднi важливо, щоб ïхня
вiра в себе була пофарбована радiстю, одержання життєвого досвiду й
розвиток таланта представлялося привабливим i досяжним. Говорять, талант
робить людини гiдним поваги. Всi дiти талановитi. I повинна допомогти
ïм бути успiшними. А для цього, необхiдно навчити ïх проявляти
себе, презентувати, показувати, домовлятися, бачити оточення як
позитивне середовище. Дитина повиннна вiдчути, що це вiн САМ зробив
вiдкриття на уроцi й що саме ЙОМУ належить ЙОГО маленька перемога. I
тодi результат моïх зусиль — умiння дiтей сконцентрувати себе
в умовах, коли потрiбно в короткий обмежений час зробити багато
рiзнохарактерних справ, що зустрiчаються вперше. Це дозволяє
пiдготувати учня до скорення нових висот.
Тому, я прагну на уроках викликати подив i цiкавiсть учнiв , апетит на
знання, виховати ïх у дусi новоï бiосферноï етики: я
вишиковую навколо учнiв моï технологiчнi мережива. Те, що я
говорю, — змiст, те, як я говорю — музика ! Людина —
це є злиття змiсту й музики. Людина — це свiтло… Я
вчителька — це свiтло, змiст i музика.
Моï думки подiбнi до цеглинок, якi заставляються у фундамент
здiйснення людськоï мрiï, крупицi грандiозного плану побудови
себе самого.